10 вересня щорічно відзначається Всесвітній день запобігання самогубствам.
Він був заснований Всесвітньою організацією охорони здоров'я спільно з Міжнародною асоціацією із запобігання самогубствам.
❗️❗️ Цей день — один зі способів звернути увагу людей на цю сумну статистику.
Самогубство в сучасному світі є однією з найбільш актуальних психологічних і соціальних проблем. Безліч чинників, з якими стикається людина у повсякденному житті, у певний момент можуть штовхнути її на злочин проти самої себе.
❗️❗️ Щорічно на такий фатальний крок зважується близько мільйона людей у всьому світі.
Як запобігти дитячому суїциду в підлітків. Поради батькам
✅ Перший важливий момент – у підлітковому віці обов’язково навчайте дітей справлятися зі стресом і розуміти той факт, що безвихідних ситуацій не буває.
Найбільш важливий фактор, що схиляє до суїциду – відчуття безнадійності (уявне або дійсне). Навчайте дітей, що безвихідних, безнадійних ситуацій не буває.
Показуйте частіше свою любов до них, спілкуйтеся.
Покажіть своїй дитині, що вона та її проблеми вас цікавлять, займайтеся спільними справами (без критики і лайки), рушайте на виставки, у музей, кіно. І говоріть!
Обговорюйте різні моменти з життя, розповідайте про себе в такому віці, коли вам несуттєві проблеми здавалися грандіозними, а ситуації - безвихідними.
Зверніться за допомогою до кваліфікованих фахівців.
Якщо у вашої дитини спроба суїциду була, то її треба розцінювати як сигнал “SOS”: “Врятуйте мене, дорослі, і від проблем і від себе - невдахи, який не знає чогось найважливішого про життя”.
На жаль, неможливо виділити вік, стать, соціальний приналежність або рівень освіти, які б впливали на кількість суїцидів.
Кожен випадок індивідуальний.
Сучасний ритм життя, роботи і маса інших суб'єктивних факторів призводять до того, що в певний момент людина, зважується на злочин проти свого життя.
Напередодні цього дня не хочеться говорити про те, чому це відбувається, хотілося б сказати про те, як не допустити цього, як зберегти психічне здоров'я дитини, особливо підлітка, і здорові дитячо-батьківські відносини.
Важливий здоровий спосіб життя: правильно збалансовані навчання та дозвілля.
Часто сварки відбуваються через те, що батьки завантажують своїх дітей до такої міри, що вони цього не витримують. На цьому ґрунті вони починають тікати з дому з метою налякати батьків, що часто закінчується суїцидальними спробами.
Особливо небезпечно, якщо при цьому дитину принижують морально, чи ще того гірше – фізично.
Добре, що батьки прагнуть прищеплювати працьовитість, але поряд з цим важливо вчасно згадувати і про культурні, релігійні, етнічні цінності.
✅ Другий важливий момент – підтримка сім'ї, друзів, авторитетних у житті людини осіб.
Як правило, думки про суїцид приходять в кризових станах. Це може бути смерть близької людини, непотрапляння в той чи інший бажаний навчальний заклад, самотність, розлучення батьків, народження ще однієї дитини в сім'ї, нерозділене кохання.
Дитина приходить вчитися в новий навчальний заклад і не вписується в колектив, вдома теж немає взаєморозуміння (можливо, навіть осуд).
Підліток закривається і починає собі щось придумувати. Найчастіше це медикаментозне, алкогольне, наркотичне отруєння.
Батькам необхідно підтримувати своє чадо, незалежно від отриманих результатів і тим більше, якщо дитина старається. Може бути таке, що думка дитини протилежна думкам батьків.
Бажано не засуджувати, а спробувати зрозуміти, чому він так думає. Не треба бути категоричним навіть у питанні життя і смерті.
Якщо дитина починає говорити про самогубство, різко заперечувати це і вважати, що таке неможливо, неприпустимо і хибно. Потрібно прийняти це як можливий варіант і, звичайно ж, зробити все для того, щоб цього не сталося.
Треба пояснювати дитині, що вихід є завжди. Навіть тоді, коли ти його не бачиш.
Уважне ставлення друзів, знайомих іноді дуже вагомо. Варто звертати увагу на те, як часто людина уникає візуального контакту, метушиться, змінює тему розмови на щось інше, тему суїциду або акцентує, або ігнорує. Особливо, якщо це було не властиво їй раніше.
Іноді людей, які замислюються про суїцид, залишає почуття страху, притупляється інстинкт самозбереження. Наприклад, вони стають менш уважні на дорозі або гуляють по дахах, бродять темними вулицями. Вони спеціально йдуть туди, де є небезпека, щоб все виглядало по більшій частині, як нещасний випадок.
Саме на дітях з такою поведінкою батькам, друзям, педагогам потрібно загострювати увагу.
✅ Третій важливий момент – доступність до послуг з охорони психічного здоров'я.
Медики, соціальні працівники, педагоги, психологи, навіть релігійні діячі – усі ці люди можуть допомогти підліткам у складний момент їхнього життя.
Якщо дитина сама не звертається за допомогою, то оточуючим важливо вчасно помітити, що вона цього потребує, і допомогти.
Ключовими фігурами залишаються найближчі – батьки. Вони повинні відвернути від цих думок і допомогти реалізуватися. Якщо не виходить, тоді потрібно звернутися до психолога, медика, соціального працівника.
Варто враховувати, що дитина вам повірить тільки в тому випадку, якщо ви будете її другом. А для цього потрібно разом проводити дозвілля і відверто говорити на різні теми, зокрема й про це.
Бажано контролювати перегляд недитячих телепередач, кінофільмів, особливо з демонстрацією над можливостей, стрічку активності на сторінках у соцмережах, особливо в закритих групах.
Батьки можуть не відразу помітити щось підозріле, тоді залишається сподіватися на тих людей, які оточують дитину. У першу чергу, на педагогів, і, звичайно ж, на друзів, які в разі подібних змін в поведінці обов'язково повинні розповісти про це дорослим.
Дитині складно приховати це від усіх. До того ж вона не усвідомлює всієї небезпеки.
Часто діти починають говорити про суїцид з метою шантажу.
Наприклад, це може статися при розлученні батьків або при народженні ще однієї дитини. Але в тому випадку, якщо до цього батьки занадто опікали дитину, а тепер, при зміні ситуації, вона розуміє, що більше не може отримувати стільки уваги собі.
Ось тоді і починається залякування. У такому випадку рекомендована сімейна психотерапія.
Розповідайте про життя, а не про смерть!
Розмовляти з дитиною про її безпеку потрібно з самого раннього віку, як тільки вона починає робити щось, що може заподіяти їй біль, завдати шкоди здоров'ю.
Є навіть спеціальні азбуки безпеки, які читають малюкам приблизно з трьох років. Розмови про безпеку повинні бути ненав'язливими, без акценту. І важливо звертати пильну увагу на здоров'я, а не на смерть.
Розповідати треба про те, як наповнити життя, зробити його прекрасним і цікавим!
Commenti